Україна може переробляти 50 млн тонн врожаю, але для цього потрібно 15 млрд грн інвестицій, — Віталій Коваль

Віталій Коваль

Пане Віталій, які можете виділити основні досягнення українського агросектора у 2024 році? 

— Ми вистояли, а продемонстрована нашими фермерами сталість надихає. Україна минулого року зібрала достойний врожай, попри зменшення площ в обробітку і засуху в частині регіонів. Ми повністю забезпечені продовольством  можемо забезпечувати ним інші країни. Українські фермери змогли інтенсифікуватися і видати результат у майже 75 млн тонн врожаю.

Хочу нагадати ще про кілька рекордів, а саме:

• Вперше в історії Україна виростила 6 млн тонн сої. Як міністра це мене надихає, тому що аграрії розширюють сівозміну і відходять від соняшника на користь інших культур. Приємно, що переробка сої і ріпаку у нас зростає з кожним роком;
• Експортовано 746 тис. тонн цукру. Останній раз такі показники ми мали у 2000 році, хоча тоді працювало набагато більше заводів. Цукроваріння в Україні відновлюється: буряк складніший і затратніший у вирощуванні, але і прибутковіший. Африка відкрилась для нашого цукру, його споживають в Європі і Середній Азії.

Які відмітите ключові досягнення Мінагрополітики?

— Торік ми виконали обіцянки з підтримки прифронтових територій: це 1000 грн за засіяний гектар на територіях можливих бойових дій і 2000 грн — на території активних бойових дій.  2278 фермерів отримали дотацію через Державний аграрний реєстр, без будь-якого впливу чиновників. Крім того, з допомогою міжнародних партнерів виплачено 8000 грн/га аграріям з прифронтових територій, плюс виплатили дотації за утримання до 100 голів ВРХ та до 500 овець і кіз.

Мінагро також розробило пріорітети роботи на 2025 рік. Їх не придумали в кабінетах міністерства, а напрацювали разом з профільними асоціаціями. Це новий підхід міністерства: нічого про аграріїв без аграріїв. Будь-яка постанова міністерства чи програма підтримки затверджується лише після дискусії між аграрними асоціаціями в цих стінах.

$315 за тонну продовольства з України — це дуже мало

Маєте основний довгостроковий пріоритет? 

— Так, маємо працювати з нашою експортною стратегією, орієнтованою на продаж сировини. Вона діє і заводить валюту в країні, але ще є над чим працювати. Україна торік експортувала 78,3 млн тонн продовольчих продуктів на $24,5 млрд: зерна, борошна, олії, курятини тощо. Середня вартість тонни експортованої продукції склала лише $315. В Польщі цей показник — $1560, а в Італії — $2670, тобто різниця в п’ять і вісім разів відповідно.

Наскільки реально збільшити вартість тонни експорту? 

— Я не зупинюся, поки ми не піднімемо цю цифру хоча б до $1000/тонна. Це треба робити в горизонті планування від п’яти років. Наприклад, Польща збільшила цей показник завдяки потужній підтримці з бюджету ЄС у 2012-2014 роках. Тоді вони побудували агропереробні заводи, і через десятиріччя отримали результат.

Дійсно, питому вартість агроекспорту піднімати складно. За 2023-2024 рр. цей показник виріс лише на $6 з тонни, тобто змінився в межах статистичної похибки. Для росту треба докорінно змінювати підхід до агровиробництва. Мені подобається приклад європейців: вони спочатку забезпечують внутрішнє споживання через конверсію фуражного зерна в корми, м’ясо, молоко і інші продукти переробки. Тобто першочергово забезпечують своє тваринництво, а експортують залишки агросировини.

Інша історія успіху — США. Україна виростила в цьому році 25 млн тонн кукурудзи, Америка — 400 млн тонн. Проте Україна для внутрішнього споживання і переробки використовує 7 млн тонн, тоді як США всередині країни переробляють 360 млн тонн. Так, вони теж експортують кукурудзу як сировину, але створюють в себе набагато більше доданої вартості.

Як здійснити таку трансформацію? 

— Стратегія така: спочатку нам потрібне імпортозаміщення. Ви будете здивовані, але аграрна Україна у 2024 році закупила імпортних харчових продуктів на $7 млрд, з них лише риби майже на $1 млрд. При тому, що експортували ми рибної продукції всього на $17 млн.

Зараз проводимо глибинний аналіз сфер, які маємо підсилити, щоб замістити імпорт. Не потрібно повністю замінювати ввезену рибу, імпорт мають навіть великі виробники, такі як Норвегія і Іспанія. Але частка товстолобика, білого амура, коропа і карася в раціоні українців має збільшуватись.

Останні тижні ми активно спілкуємось з Агенцією оборонних закупівель, Міноборони, з Державною пенітенціарною службою. Я не розумію, чому української риби немає в меню військовослужбовців і ув’язнених. Нам відповідають, що діючий техрегламент не відповідає якимось наказам постачання. Наприклад, в певній військовій частині немає технологічної карти приготування коропа, або є лише для охолодженого коропа. При цьому на імпортний заморожений хек вся документація є.

Маємо змінити цей підхід, щоб українські виробники отримали контракти з Міноборони або Мін’юстом. Вже є перший результат: 7 січня ми зібрали профільні асоціації і почули їхнє бачення потенціалу вирощування аквакультури. Так, вони готові швидко наростити поставки української риби державним установам. Я впевнений, що у 2025 році в каталозі постачань з’явиться українська риба. Я дуже хотів би побачити там готові консерви з української риби, щоб розвивалась і переробка.

Також не варто думати, що рослинництво в Україні дає багато доданої вартості. До 75% в вартості тонни нашої кукурудзи складають імпортні складники: дизель, насіння, ЗЗР, міндобрива тощо. Тобто виростили кукурудзу, а отримали всього 25% доданої вартості.

Як на практиці розв’язати цю проблему?  

— Будь-яка агропереробка має спиратися на тваринництво. Воно балансує споживання і збут продукції рослинництва. Наприклад, “Астарта” виробляє цукор, побічні продукти галузі — меляса і жом. Жом є дешевою основою кормів для тварин. Якщо в Україні з’явиться більше тваринницьких ферм, холдинг зможе продавати їм жом, тим самим покращивши собівартість основного продукту, цукру. Тоді холдингу не треба буде думати, як продати жом за кордон, ще й за копійки. Це win-win модель, коли цукрові заводи реалізують побічні продукти сусідам за хорошою ціною, і мають вищу рентабельність по цукру.

Те ж саме з виробництвом олії. Там побічні продукти — макуха та шрот, які є основою комбікормів. Після виробництва спирту залишається спиртова барда, ідеальний корм для свиней. Велика кількість тваринницьких ферм могла б балансувати і робити більш ефективною роботу також олійного та спиртового бізнесів.

Закупівельна ціна курячого м’яса — від $2200/тонна, ВРХ в живій вазі — від $2850/тонна. Необроблене сире м’ясо може коштувати до $4000/тонна. Порівняйте цю цифру з існуючими $315 за тонну. Тому чим більше в нашому експорті буде м’яса, тим більшою буде середня арифметична ціна тонни експорту і прибутки аграріїв.

Нагадаю, у 2024 році ми експортували курятини на $950 млн і м’яса ВРХ на $100 млн. Польща за цей час продала м’яса на $7 млрд.

Фото 2 — Україна може переробляти 50 млн тонн врожаю, для цього потрібно 15 млрд грн інвестицій, — міністр агрополітики Віталій Коваль

Міністр аграрної політики Віталій Коваль. Фото: Delo.ua

Але “Астарта” вже має велике поголів’я ВРХ

— Очевидно, пан Віктор Іванчик вже реалізовує в себе цю систему, побудувавши замкнутий цикл виробництва. Він колись казав, що без тваринництва цукрова справа компанії була б недоречна.

Проте питома частка агрохолдингів в українському сільському господарстві невелика. Разом вони виробили всього 23% української сільгосппродукції, тоді як середні господарства (500-3000 га) згенерували 34%, а дрібні (до 500 га) — 44%. Далеко не всі агропідприємства зараз можуть покращувати рентабельність через тваринництво.

Трансформація АПК коштуватиме Україні до 15 млрд грн

Скільки треба вкласти, щоб переробити в Україні більшу частину агропродукції?

— Ми орієнтуємось на розвинуті країни, де переробляють половину врожаю: Німеччину, Іспанію, Італію. Мінагрополітики підрахувало, що для переробки 50% зібраного врожаю, включаючи глибоку переробку, нам потрібно 14,4 млрд грн прямих інвестицій.

Де знайти ці кошти, які країни зацікавлені їх надати? 

— Міністерство не повинне вчити бізнес, куди йому інвестувати. Ми маємо створити рівні умови для всіх аграріїв в експорті, доступу до капіталу тощо. Велику частину потрібних коштів може покрити бізнес, якому вдасться “достукатися” до вільного і дешевого кредитного ресурсу.

У нас велика проблема в недофінансованості агросектору. Він створює 1,3 трлн грн ВВП щорічно, а частка кредитів в ньому — лише 9%. Нормальне співвідношення кредитних коштів до ВВП перевищує 50%, хоча в США це взагалі 202%. Тобто задача міністерства — звернути увагу бізнесу та міжнародних партнерів на вигодах від розміщення вільних коштів в український агросектор.

Аграрії пов’язують повільний ріст переробки в АПК з відсутністю беззаставного кредитування.

— Цілком згоден. На жаль, наші банки поки не готові надавати проєктне фінансування. Наприклад, аналітики кажуть: будівництво заводу з глибокої переробки кукурудзи в Україні вигідне, ось розрахунки. Проте жоден банк не готовий ризикнути профінансувати будівництво з grace period у кілька років. А де ти знайдеш кошти для виплати позики, поки не запустиш завод?

Ми маємо змінити філософію банків з твердого заставного фінансування на проєктне фінансування. Перші успіхи є. В Україні вже рік діє Фонд частково гарантування кредитів у сільському господарстві, розрахований на фермерів з земельним банком до 500 га. Установа вже надала гарантії під перші 13 кредитів.

Загалом, український бізнес цілком може реалізувати невеликий переробний проєкт з бюджетом на $3 млн. Можна взяти позику до 150 млн грн по програмі “5-7-9” на пов’язаний з тваринництвом проєкт. А ось для підприємств вартістю від $20 млн і вище вже треба залучати міжнародні ресурси.

З 2024 року запрацював “Земельний банк”, програма оренди державних земель. Отримані кошти підуть на агропереробку, і чи є сенс використати їх на проєктне фінансування?

— У 2025 році кошти від оренди державних земель підуть на програму підтримки тваринництва та агропереробки. Міністерство зараз напрацьовує пріоритетні програми, куди ми направимо ці кошти. Їх обсяг поки достеменно не розуміємо, але розраховуємо на 1 млрд грн. Тому ми хочемо “обкатати” їх на різних пілотних проєктах, побачити, де ми отримаємо мультиплікативний ефект. Такі програми потім підсилимо іншим фінансуванням, не лише бюджетним. Повірте, щодня в цих стінах ми просимо міжнародних партнерів надати підтримку по певному напрямку агропереробки.

Які саме? 

— Наприклад, овочесховища, ось де наша біда. В Україні продукти борщового набору нема де зберігати в нормальних умовах. За підрахунками міністерства, 35% овочів не потрапляють на стіл споживача, бо псуються при зберіганні або при транспортуванні.

Ми щорічно збираємо 21 млн тонн картоплі, але вже через чотири місяці її якість незадовільна через погане зберігання. Це тягне за собою здорожчання всього борщового набору і додаткову споживчу інфляцію. На додачу, взимку “відкриваються шлюзи” з імпортною картоплею, яку завозять ритейлери, тому що якісної української вже ніде немає.

Задача на 2025 рік — за будь-яку ціну знайти можливості для побудови приватної мережі овочесховищ. Так ми стабілізуємо ціни і гарантуватимемо продовольчу безпеку. Якщо в кожній області країни буде кілька овочесховищ, це спростить роботу і для ритейлу.

Фото 3 — Україна може переробляти 50 млн тонн врожаю, для цього потрібно 15 млрд грн інвестицій, — міністр агрополітики Віталій Коваль

Міністр агрополітики Віталій Коваль. Фото: Delo.ua

Приватний бізнес вже зацікавлений їх будувати. Великі компанії виробляють всього 450 тис. тонн картоплі, все інше — домогосподарства з 10-20 сотками. Їм вигідно продавати картоплю в овочесховища трейдера або великого виробника, а не чекати, поки вона зіпсується в сільському погребі. Також великі овочесховища стимулюватимуть переробку, тому що бізнес зможе передбачати надходження сировини і повністю завантажувати роботу свого заводу.

Мінагрополітики не вистачає фахівців з євроінтеграції

Україна має адаптувати понад дві тисячі постанов в галузі АПК перед вступом до ЄС. Чи доведеться міністерству набирати нових спеціалістів? 

— Це наш найбільший виклик. В Україні таких спеціалістів майже немає, і ми маємо велику потребу в розширенні саме євроінтеграційного штату. Для прикладу, в Польщі свого часу цим займалась більше тисячі спеціалістів.

Ми працюємо, щоб збільшити кількість цих спеціалістів. Але однією кількістю тут не обійдешся. Зараз Мінагро створює Офіс підтримки при міністерстві, шукаємо кваліфікованих юристів зі знанням іноземних мов. А під це потрібен серйозний бюджет.

Зараз нам дуже сприяють профільні асоціації. Їхні юристи і аналітики допомагають міністерству, бо в нас спільні задачі. Ми включаємо їхніх представників в робочі групи для переговорів, тому що це спрощує діалог. Такий горизонтальний зв’язок для нас дуже помічний.

Вони допомагають вам і МЗС відкривати нові ринки збуту?

— Спочатку ми питаємо в аграрних асоціацій, куди їм вигідно продавати продукцію, проте заважають бюрократичні обмеження. Наприклад, не підписані ветеринарні сертифікати між країнами, або діють взаємні ввізні мита. Тоді ми встановлюємо діалог з цією країною, щоб зняти всі торгові бар’єри. Разом з нами працює МЗС і посольства, опрацьовуючи ринки, на які ми потенційно можемо пробитися.

Хороший приклад — Африка. У 2024 році континент спожив 2,8 млн тонн української агропродукції при потенціалі від 5 млн тонн. Якщо ми розбудуємо експорт в ці країни, то зможемо зняти навантаження з європейського ринку. Торік Україна експортувала в ЄС 57% всієї агропродукції, а у 2023 році — 61%. І чим менше буде постачання до ЄС, тим менше шансів отримати чергові протести на кордоні.

Як з цукром, ЄС уже блокував український експорт. 

— ЄС щорічно імпортує 1-1,5 млн, до 2 млн тонн в неврожайні роки. Це спекуляція, що український цукор завалює ринок Європи. Але це досить конкурентна спекуляція, тому що деякі країни-експортери з ЄС сплять і бачать, як закрити ринок для українського цукру і дорожче продати свій. Проте Україна є кандидатом на вступ до ЄС, і має право експортувати туди товари. У вартості нашого цукру закладене європейське насіння, дизель, трактори тощо. Європа отримує частину прибутку від вирощування цукру в Україні, а яка частка товарів з ЄС в тростинному цукрі з Південної Америки? Ніякої.

Цукровики пропонували розділити квоти на експорт між найбільшими виробниками, цей механізм працюватиме у 2025 році? 

— В Україні діє порядок розподілу квот, напрацьований з профільною асоціацією “Укрцукор”. За ним з України можна до 5 червня експортувати до ЄС 107 тис. тонн цукру по квоті, це до 10% європейського імпорту. Виробники мають формулу і знають наперед, як щомісячно розподіляється їхня частка у квоті. Кожен виробник має коефіцієнт, зв’язаний з його експортом в минулі періоди, і по ньому він знає точну кількість цукру на експорт. Всі договори підписані, європейські партнери чекають постачання.

Ми врахували помилки попередніх періодів, коли виробники наввипередки за один місяць вивозили максимальні обсяги. Цього року є розуміння з експортерами, щоб вони системно і рівними частинами експортували цукор, не створюючи тиску на ринок.

Які ще українські продукти можуть “загальмувати” в ЄС? 

— Це група sensitive goods: куряче м’ясо і яйця, мед, цукор. На ці товари введені додаткові ліцензійні обмеження та квоти. Куряче м’ясо — особливо чуттєвий товар, тому що в ЄС дуже сильне лоббі виробників курятини. Хоча в ЄС лише 1% українського м’яса в загальному споживанні.

Саме тому ми і маємо розширювати переробку, бо на деякі готові продукти немає квот. ЄС обмежує квотами нашу курятину, але в частину країн можна везти без обмежень, наприклад, ковбасу. Треба знаходити такі позиції, налагоджувати виробництво в Україні і заповнювати попит.

Європа традиційно залежить від деяких наших товарів. Наприклад, по сої жодних контрпозицій у ЄС не було. Вони кажуть: везіть сої скільки зможете, ми все купимо.  Україна виробляє 6 млн тонн, європейці купують у нас близько 3 млн тонн. Бразилія пропонує сотні мільйонів тонн, але Європі вигідніше купувати у сусідів, і вони купуватимуть.

Торік знову пропонували об’єднати Мінагрополітики з Мінекономіки. Зараз це питання закрите? 

— Більше таких розмов немає. Вище політичне керівництво чітко розуміє, що окреме профільне міністерство необхідне для євроінтеграції. Друге — це забезпечення продовольчої безпеки. Сектор АПК створює 20% ВВП України, 59% валютного виторгу у 2024 році надійшло від аграріїв. Тому представляти інтереси галузі і формувати державну політику має окреме міністерство. Впевнений, ніхто не стане повторювати помилку, яку зробили кілька років тому. У нас є внутрішній девіз: “ніщо про агро без Мінагро”.

Міністерству потрібні додаткові повноваження: в співпраці з громадами, якимись екологічними аспектами розвитку?

— Виклики і задачі змінюються, тому маємо бути гнучкими у трансформації. Наприклад, питання про реальну євроінтеграцію ще п’ять років тому не стояло на порядку денному. Тому у Мінагро не було управління з питань євроінтеграції, навіть відділу. На сьогодні це має бути, мабуть, наш найбільший департамент. Виклик прийшов, і ми маємо якнайшвидше на нього відповідати.

Україна зараз системно займається розмінуванням, тому в Мінагро має бути хоча б сектор введення в обіг розмінованих земель. Я не кажу, що міністерство має бути лідером в темі розмінування: цим займається МВС, Міноборони, Мінекономіки. Але країні потрібна родюча економічно активна земля, і недостатньо просто поставити в документі галочку, що вона розмінована. Тому трансформації міністерства відбуватимуться у 2025 році, будемо змінювати структуру під нові виклики.

Наостанок, маєте позитивні очікування на 2025 рік?

— Мрія будь-якого фермера — хороший врожай у неврожайний рік, коли за нього є ціна. Але маємо працювати. Це напрацювання альтернативних каналів збуту, щоб ми не залежали від “гойдалок” цін на ринках, щоб у фермерів і аграріїв завжди був вибір, куди продати врожай. Це про диверсифікацію постачань в Азію, Африку і Європу, в тому числі.

В аграрному секторі нема стабільності. Кожного року змінюються культури і умови бізнесу. Тому в нас повинно бути безліч варіантів, щоб логістика з України працювала. Я впевнений, що у 2025 році ми зможемо повернути в порти Одеси контейнерні перевезення, почнемо експортувати додаткові товарні позиції та перероблену продукцію. Очікую також, що збільшиться місткість ринків збуту, особливо африканського, а контейнерна доставка суттєво здешевить логістику.

Інформує ukragroconsult.com