​«Головне – щоб не було війни». Ці слова бодай раз в житті чув кожен з нас. Чи усвідомлювали ми їхню суть в повній мірі десятиліття тому? Навряд. Бо хіба можна уявити, що трагедія такого масштабу здатна статися в сучасному світі.

Дуже довго ми вірили і сподівалися, що жахи Другої світової війни більше ніколи не повторяться. Допоки рф не розпочала збройну агресію, не окупувала частину Донбасу, не зробила аншлюс Криму у 2014-му і не вдарила знову ще сильніше в лютому 2022-го.

Сьогодні ми відзначаємо День пам‘яті та примирення. Роками ми говорили «ніколи знову». Але це «знову» сталося.

Історія повторилася. Зараз українці знову вимушені боротися за свою державність, за націю, знову вимушені протистояти агресору. Нині наші сміливі хлопці та дівчата захищають державу, її суверенітет і територіальну цілісність. Знову день у день доводять всьому світу, що ми – нація незламних людей. Вільних, гідних, незалежних.

Українці гинули десятиліття тому. Українці гинуть зараз, але не коряться волі агресора. Нацизм переродився в рашизм. Путінський режим хоче знищити нашу націю, як колись нас намагалися знищити гітлерівці. Війну проти нацистів ми не забудемо ніколи. Як ніколи не забудемо й те, що зробила рф з нашої країною та народом у 21 столітті.

Ми вважали Другу світову війну найбільш відважною боротьбою за свободу в історії. Але тепер в нас інша війна. Героїчна війна за нашу державу, її волю і майбутнє.

Україна сильна. 

Україна переможе.

Залишаймося гідними пам’яті полеглих. Вічна шана усім, хто загинув під час Другої світової війни та під час російсько-української війни.